Чому кучмівська конституція не стала священним законом?

28 червня 1996 року Верховна Рада України, налякана погрозою Президента Кучми провести референдум, прийняла нашу Конституцію. Вона була одним з найкращих законів тогочасної Європи. Честь і хвала всім депутатам, які голосували за неї. Особливо хотілося б відзначити нині покійних Михайла Сироту, Олександра Ємця, В’ячеслава Чорновола, а також Бориса Олійника, які доклали максимум зусиль для прийняття такого демократичного законопроекту.

Криворіжцям варто пам’ятати принципову позицію Вадима Гурова і Сергія Силефонтьєва. Особливо першого, який просто блискуче виступав під час обговорення статті 10. Вадим Миколайович увійшов до української історії як справжній державний муж і патріот.

На жаль, сьогодні Криворіжжя представлене у парламенті людьми з команди донецьких хапуг і їх інтелектуальний та патріотичний рівень не йде в порівняння з Вадимом Миколайовичем Гуровим… Повернімося, втім, до питання винесеного у заголовок. Чому ж Конституція так і не стала справді священною для всіх нас? По-перше, ренегат Мороз, який очолював тоді Верховну Раду, і не збирався наповнювати конституційне тіло десятками необхідних для втілення конституційних положень в життя законів. Він то прагнув сам стати Президентом, то разом з іншими антидержавниками робив усе, що міг, для вихолощення Конституції.

Скориставшись людською перемогою над донецькими колобрантами у 2004 і хворобою Віктора Ющенка, підсунув з Медведчуком, ворожу Україні конституційну реформу. Вона спаплюжила все позитивне, що було зроблено у державотворенні за часів Леоніда Даниловича Кучми. Мороз, групуючись з комуністами і донецькими антиукраїнцями, зробив безліч замахів на Конституцію. Внаслідок таких дій влада стала розбалансованою і безвідповідальною. При хворому Президенті Ющенку президентська вертикаль не працює взагалі, уряд не має реальних важелів впливу на місцевих магнатів, розкрадання країни регіоналами і іншими маргіналами досягло своєї межі. Хитромудрий агент КГБ керує парламентом лише на свою користь, а Януковичу чим гірше в країні, тим краще.

Живуть лиш залишки Конституції і вони гарантують нам певні свободи . І цим варто пишатися і думати про приведення до влади врешті-решт не хлопчика Сеню з палестинської долини, чи Вітюшу з єнакієвської автобази, а справжнього українця, який мав би силу волі (ну хоч би на рівні Кучми), оновити наш основний Закон. Викинути геть непотрібні антиукраїнські статті про особливий статус Севастополя, про тимчасове перебування ЧФ у Криму, визначитися з чіткою вертикаллю влади, знищити паралелізм у вигляді рад – держадміністрацій тощо. Втім, це буде за умови, якщо ми знову не оберемо хворого або пахана. Не проспімо власних прав, панове українці ! Зі святом Конституції Вас, краяни! Дніпропетровщина один раз дала Україні пристойного Президента і готова зробити це ще раз. Скористайтеся лишень своїм конституційним правом і не продайте свого голосу литвинам, чивокуням, сеням тощо. Ще раз зі святом!